Для голосування необхідно авторизуватись

Небажання

                              «in geschlossenem licht

                               trieb ich dem abschied entgegen

                               die ruder bereitgelegt

                               sie zuruckzugeben»

                                                               (Hannes Vyoral)*

Місто клаптиків неба –

Місто якого ніколи не існувало,

Ніде і ніколи

Крім хіба що темних куточків

Уривків пам’яті скрипаля-блукальця,

Що грає між дахами і вікнами

У світ нездійсненого

Все ті ж мелодії дощу.

Коли я чую його музику:

Рапсодії жовтого листя,

Зникає докучливе бажання –

Тікати з міста холодного дихання,

Де світло зачиняють у комірчинах,

У скриньках з вирізаним ножем візерунком,

Де світло замикається в коло –

Зачароване, замкнуте і нескінченне.

Місто розтинає ріка

У мінливому світлі сутінків:

Там злагодив я човник,

Щоб плисти назустріч прощанню.

І вкотре,

Вкотре торкались весла

Води цієї холодної річки часу

Але завжди

Я повертався назад –

В місто холодного дихання

Каменів кольору вічних сутінків,

Бо мушу я слухати

Голос кроків втомлених ніг

Взутих в шкіряні черевики

На вулицях мовчання.

Примітки:

* – «у замкненому світлі

плив я назустріч прощанню

весла приготувавши

щоб повернутись назад»

(Ганнес Віораль) (нім.)

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій