Взяла я в руки гілку полину,
Розтерла тісно листя у долонях.
І гіркотою той полин “дихнув”,
Вже застелив сріблястим димом скроні.
Вітер гойда високі полини
Там, де колись рум”янились суниці.
Юності птах давно змахнув крильми,
Пора чудова та і досі сниться.
Пора чудова та і досі сниться.
2016 р.

