Кетяги калини звисають додолу,
Ягідки червоні соком налились.
І летить вітрисько берегами й полем,
Згодом раптом втихне.Мабуть що втомивсь.
Вже побагряніло листячко на кленах
Та на землю пада килимком м”яким,
Пензликом пройшлася осінь по деревах,
По кущах і травах.Це ж бо диво з див.
Ватру горобини вітерець роздмухав
І вона палає в лузі й край доріг.
Той вогонь яскравий гріє наші душі,
Щоби його кожен довго ще беріг.
Щоби його кожен довго ще беріг.
2024 р.

