Для голосування необхідно авторизуватись

Ще раз про кохання

Твій сміх бринить дзвіночками конвалій,
А пісня ллється весняним струмком.
Єдиного лише в житті кохаю,
Воно квітує, сповнене добром.

Мов польові волошки – сині очі,
Сонечком сяє усмішка твоя,
В міцних обіймах я втонути хочу,
Неначе в морі ніжності й тепла.

Пестять так лагідно шорсткі твої долоні
Кучері, що русявими були,
А нині вони трішки з сивиною,
Та обіцяєш увесь вік любить.

Для мене прихилити небо ладен
І ясну зірку звідтіля дістать,
Леліять й берегти, немов троянду,
Як ти, такого в світі більш нема,

Щоби кохав мене аж до нестями,
Моєму щастю й успіхам радів.
Горнусь до тебе ластів”ям, коханий
І моє серце віддане тобі.

2017 р.

3

Автор публікації

Офлайн 11 години

neonila

1 053
Коментарі: 0Публікації: 347Реєстрація: 06-04-2020

Вибір видавця (Січень 2021)

Достижение получено 08.02.2021

Титул: Вибір видавця (Січень 2021)

Небайдужий читач

Достижение получено 13.06.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій