Схилила буйну голову калина
У вічному поклоні над могилою,
Червоних сліз немало вже пролила
Вона в журбі і тузі за загиблими.
Нащадки вдячні то її садили
У пам”ять про дідів й батьків своїх,
Які відважно землю боронили
Та волю й славу здобували їй.
До рук взяли онуки нині зброю,
Зійшлись в кривавім герці з ворогами.
Стоїть калина-мати у скорботі
І гірко-гірко плаче за синами.
2016 р.