Сиджу на канапі
У батьківській хаті,
До лісу – рукою подать.
До лісу – рукою подать.
В малесеньку шибку
Пташина так дзвінко
Постукала, щоб привітать.
Мабуть здивувалась
Звідкіль я узялась,
Вона ж господиня отут.
А ще – руда білка
Із гілки на гілку
Не втомиться швидко стрибать.
Раз по раз на вишні
Порушує тишу
Зозуля – рахує літа.
В зелених обіймах
Трави все подвір”я,
Півонія там розквіта
Щоліта і досі,
Вмивається в росах
І ронить пелюстки-вуста.
Душа защеміла,
Спомин-ностальгія –
Дитинства пора золота.
2019 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
