Стоять собі старі дуби
Суворі, мовчазні, гіллясті.
Скільки побачили вони
І лиха на віку, і щастя.
Колись під ними в давнину
Прощалась з козаком дівчина,
Коли він їхав на війну,
Щоб захищати Україну.
Щоб захищати Україну.
Згодом вони стрічались тут,
Як повертався із походу.
У кронах все вітри гудуть,
Передвіщаючи негоду.
А як надворі день ясний
І сонце світить з високості,
Птахи злітаються до них,
Бо кличуть їх дуби у гості
Послухати чудовий спів,
Розповісти легенду славну.
Розповісти легенду славну.
Ми з вами теж у тих дубів
Правди та мудрості навчаймось.
2016 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
