Обабіч дороги липи старезні
І стовбури мають широкі-широкі,
Хоча вже дуплаві, всі майже посохли,
Бо кілька віків тут ростуть вони врешті.
Тримаються все ж, зеленіють ще зрідка
І навіть цвітуть та приваблюють бджілок,
Які прилітають сюди дружно влітку
Збирати нектар з квіточок малих їхніх.
Набачились всього ці липи-бабусі
Та не розкажуть чого натерпілись.
Літа-буревії їх не зігнули,
Ці свідки столітніх подій стоять й досі.
2020 р.

