Від щастя не сивіють в тридцять три,
Але тобі, матусю злі вітри
Сипнули сивини ще молодою.
Та вистояла, все стерпіть зуміла
І горе подолать взяла десь сили
Й на люди не виходила сумною.
Всміхалася, усе пісні співала
Навіть тоді, коли душа ридала
Й хотілося на увесь світ кричати.
То ж кожну зморшку на твоїм чолі
Цілую та вклонюся до землі
Людині найріднішій в світі – МАТЕРІ.
1992 Р.

