А ти, моя матусю не журись,
Не плач так гірко і не побивайся,
Повір, я не загинув, я – живий.
Та виглянь у вікно.Он там співає
На яблуні розлогій у саду
Мала пташина, крильцями тріпоче,
Її, моя рідненька нагодуй,
Бо в ній душа єдиного синочка.
Тебе ж прошу, дружино, не ридай,
Бо мені боляче від того, ніби рана,
На сина подивись, мене впізнай
І краще помолись, моя кохана.
А ти, синочку у люстерко глянь,
Звідти привітно усміхнеться татко,
Та тільки мого серця не порань,
Не забувай мене, моє дитятко.
А я живу у вишеньці малій,
Яку садив ще позатого року,
У всьому-всьому, що є у дворі,
До чого ще торкались мої руки.
Хай вас, рідненькі лихо обмине,
Не треба плакати за мною, а гордитись.
Допоки пам”ятаєте мене,
То я – живий і вічно буду жити.
2016 р.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
