Все просто… Насправді лиш осінь Малює пейзаж у дворі, Де сонні дерева ще й досі Простягують тінь до воріт… Де сонце, минаючи обрій, Згубило промінчик в траву, А вітер – музика хоробрий, Натягує струн тятиву… Все просто… Напевно, це осінь Мій смуток збудила зі снів, Як срібло вплітала […]
Daily Archives: 09.04.2020
34 posts
Холодне око миршавого кратеру не роздивишся на Морі Спокою, За умови, якщо під руками немає астрономічного телескопу, Не знайдеш очей Аргоса в нічному небі обнятого логосом, Він дивиться з хвоста павиного і її розмовляє голосом. Маслини Мікен пригадує, непричетний погляд оливковий, Що стояв смирним стражником, жертвою – тисячоокий, байдужий, ликовий, […]
Мы все хотим причастны быть к чему-то, Большому, вечному, не ведая призванья, В себе, ни то, что множит фатум скуку, Без должного, но тщетного сомненья, Что в нас таланта меньше чем находим, В других. Но хуже, что глаза свои отводим, От зеркала, что может на мгновенье, Открыть в лохмотьях нас […]
Яких ще слів в тобі не знаю я, А ті, що знаю – чи вони потрібні?! Як в безворушші сказанність твоя, Що ясним небом зрівнює подібність. Так в тихім небі спалахне зоря, Тобі явившись в дивному сузір’ї, І ти впізнаєш серцем немовля, У цьому обважнілому склепінні. В годинах вічність бавиться […]
Коли в повітрі блякло-сірому, Ще вчора спекою задушному, Стрімким падінням крил зворушений, Як чорних зграй рядків по білому. Я згадую твій голос змучений, Затишшя крил очей байдужості, Обмежений, навмисно звужений, В легких бретельках сну задушений Твій погляд із контексту вирваний, Ще не забутої історії, Як блякло-сірими повторами, В твоїх повторах […]
Навіть незнаю із чого почати.. Після того першого випадку через 2 роки ми знайшли нового друга. Його звати Пітер – він колишній наркоман, зараз він наш друг і вірний помічник. Я більше не буду казати деталі, почнемо розповідь.. За тиждень перед Хеловвіном ми шукали страшні містя. І знайшли – було […]
Сьогодні я розповім як ми полювали на привидів. Нас двоє. Я – Джеймс і мій напарник Адам. Так з чого все почалось 40 років назад. Вийшли з технічного університету. Звісно ж у нас не було роботи. Так ось ми її довго не могли знайти, але стався один випадок про який […]
Граф – Я вас не ждал, но коль пришли, садитесь, Прошу отужинать чем Бог послал Давайте кушайте, не торопитесь, Не гонят вас, хотя не некто звал. Беседовать разумней, всё же, сытым. Голодный человек, по сути, зол. Простите, что встречаю вас небритым И у лакея порванный камзол. Народ. – […]
Я не встречал красивее души, Запах волос сводит с ума, Её глаза подарок весны, А поцелуй прекраснее сна, Взялись за руки и нас уже нет, Нас не найти в лабиринтах любви, Быть одним целым, залог всех побед, Счастье мгновенье, смело дыши, Вот мы и снова вдвоём, как тогда, И позабыта […]
Пролунав дзвінок. Урок Різко розпочався. Вчителька у класі вже, Я ж не готувався. В очі дивиться мені – Аж закляк від страху. Відчуття, що вже кладу Голову на плаху. – Яку тему почали, Ми на тому тижні? Скачуть думки в голові. Ту даю, що ближня: – Не було в […]
Я напишу тобі листа та відішлю в нікуди. Хоч сенсу в цьому вже нема, нехай на згадку буде. Всі не доказані слова, як ті зрадливі люди, їх поряд начебто нема, але вони є всюди. Невпинно рухається час та смерть стирає пам’ять. Чого так мало духу в нас? Чому нас пожирають? […]
О чем мы говорим? О времени, О смыслах бытия, необратимости, О мыслях, что в твоем родились темени, О свете, темноте, необходимости Любить Но кажется, что в этой данности Все те же возгласы и поиски, И разорвется красный занавес Под громкий треск землетрясения Любви. Так правду не понять без истины, – […]
Ну, що сказати тобі, чого ти не знаєш досі? На рифах мої кораблі, і Лахеса розбита на носі, Мені полюбився трюм, і запах дубової бочки, Не смакує давно ізюм, та й сидіти доводиться мовчки, Мабуть чайки також мовчать, і подохли без риб пелікани, Роздерті вітрила і щогли риплять, як вітер […]
В твоїх очах мій день загублений, І в узголів’ї тоскно снам, В глухому сяйві, в ніч пригублена, Безкровна, мертва тишина. Веслують з вироком безсонниці, Стрілчаті випади галер, Бездумно п’єш печаль з віконниці, І зорі втоплені з озер. Блукаєш холодно кімнатами, Відтінком бляклої стіни, Годинник розчепи на атоми, Ще більш гучніше […]
(уривок з недописаного роману) Чатують з схованих шпарин, в голодних свідках очі, Та мислиш ти: «Свої діяння в тиші схоронив», Вчинивши ж підле зло, під злим покровом ночі, Ти сам не знав, а таїну розкрив. І Зоріла ніч в вогких травневих шатах, У хвилях сяйва місячних блукань, І в цім […]
Закрою дверь и прошлое перечеркну. Оставлю за порогом страхи и печали. С ног на голову мир людей переверну. Воспоминаниям скажу, чтоб не ворчали. Шаг в неизвестность сделаю, не видя цели. Ведь цель – идея, лишь только ориентир. Мечта, которую нам ангелы напели. Как кролика из шляпы достает факир. […]
Очарование заброшенных домов, Услада глаз, эмоций вдохновенье, Как поминальный пепел умерших костров, Былых страстей счастливые мгновенья. Здесь пахло сексом, луком и картошкой, Рождались мысли, доживали старики, Хлебали борщ большой столовой ложкой. И постоянно пили водку от тоски. Огромные экраны окон каждый день, Вещали быт людей в всем многообразье, […]
За голубими вітражами, в одвічнім царстві горобців, де сонце грається ножами доволі гострих промінців, де підле спокою не рушить, де вчинки зовсім не масні, Сидять на хмарці білі душі, і теж втішаються весні.