А споришами зеленими
Стежина вузька приведе мене
До хати, де дзвінко сміялось
І пустувало та бавилось,
Ще – слухало казочку мамину
Дитинство, коли засинало.
А гойдалка й досі поскрипує,
Яка колихала дитинство те,
Яка колихала дитинство те,
Хоча вона нині порожня.
Прийду сюди, сяду під грушею
І знайду, як мовлять віддушину –
Згадаю ті дні безтурботні.
2020 р.

