Зранку день погожим був та світлим,
Раптом линув дощ, мов із відра.
Його сіра та густа завіса
Сонечко закрила й неба край.
Краплі танцювали по калюжах,
Землю напували досхочу.
А вона давно чекала дуже
Цього життєдайного дощу.
Щоби силу дав їй хліб родити,
Аби всіх нагодувати ним.
Буде хліб – то й пісні нашій жити.
Йди, травневий дощику, іди.
2015 р.

