А пам’ятаєш, як мені казав,
Що все не може бути як я хочу?
Чи ти мене колись таки кохав,
Чи просто ранив душу ти дівочу?
Я не люблю мовчати як болить,
Тому й кажу, про що товче у скронях.
Тому тамую в пам’яті ту мить,
Коли мої в своїх тримав долоні.
А, знаєш, я поволі відтаю…
Від сліз,від зради,що мені приніс ти.
А, знаєш, я тобою не живу,
Як то було колись…Було раніше…
Ти просто був…Хвилиною в мені,
Та не зумів навчитися кохати.
Топився місяць золотом в вині,
Мене ж боліло…Ти хотів тікати…
Від себе не втечеш,не побіжиш,
На серці не зробити прибирання.
Шкода тебе…Ти так і не зумів
Відчути те,що люди звуть коханням…
© Оксана Граб’юк «Не зумів»