Для голосування необхідно авторизуватись

Бузок цвіте у рідному селі

Бузок цвіте у рідному селі,

Так ніжно заглядаючи до хати, –

І спогади про радощі й жалі

Не можу вже від себе відігнати.

 

Щось кличе мене знову усадок,

Де сливи синьобокі дозрівали,

Де знала кожне дерево й куток,

Й жоржини пишногруді зацвітали.

 

Були вони, здавалось, до небес:

Бузкові, білі, жовті і червоні…

Підстрибував ласкаво тоді пес,

Берізка все пишалася у кроні.

 

І зарості малини, наче ліс,

Так вабили мене, малу дитину,

І ружа між берези довгих кіс

Лягала собі гордо понад тином.

 

Зозуля поряд в зелені жила,

Так часто чиїсь роки рахувала…

Чому ж це я сюди тепер прийшла

І в спогади дитячі завітала?

 

Бузок цвіте у кожному селі,

Моє тепер – вже іншим рідним стало.

Напевне, хтось то серцю і велів

Згадати все, що не позаростало…

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Інна Гончар

356
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018

Золоте перо

Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 04.09.2018

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій