Пам’яті подружжя ветеранів Любові Марківни
та Федора Харлампійовича Моргуненків
Вдивляюся навколо мимоволі
У миті урочистої весни
Й шукаю хоч би десь на видноколі
Усмішку між бузок такий рясний.
Уперше я крізь сльози так шукаю:
Ні голосу не чую, ні порад,
Уперше їх із Травнем не вітаю –
Без них уже і свято, і парад…
У споминах усе тепер віднині:
І фото, і газетні сторінки,
І зустрічі святкові у родині
Й присвят такі схвильовані рядки.
В минулому за нинішніх тривоги –
Бо Вічність спланувала свій політ…
Пішли і не діждались перемоги
На рідній і згорьованій землі.
У парі оберегом вже крилатим
Ізранку – в краплях першої роси
Вітають із небес вони це свято,
Вплітаючи у спомин голоси…
2–3.05.2018
