Мені б вернутися в дитинство
Де витинанки і ляльки,
Де горобинове намисто
І ранки сонячні завжди.
Де шрами тільки на колінах
І стільки ще наївних мрій!
І де на гойдалці так легко
Летіти в небо від землі.
Падіння перші і невдачі
Здавалося, яка біда,
Де через двійку я ще плачу
І де мене ляка гроза.
Там де забави, ігри, друзі,
І ноги босі по росі,
І зовсім ще не сива мама,
І за столом сидять ще всі…
Мені б вернутися в дитинство,
Зійти з натруджених доріг
Такій маленькій і наївній
Прибігти й стати на поріг!
2 коментарі “Мені б вернутися в дитинство”
спогади…і ті миті котрих уже не повернути
Дуже зворушливо!