Зашарілись кетяги калини,
Полетіли гуси на село.
Розкажу тобі, мій любий сину,
Як колись усе воно було.
Ти послухай маминого слова
Із казок живого джерела,
Ти послухай, сину, нашу мову,
Я в її піснях колись росла.
Було все: хтось нівечив коріння,
І топтали душу нам не раз,
Та, однак, являлося прозріння:
Ми – ось тут, землі нема без нас!
Було все: лихі топтали коні,
На могилах плакали хрести,
Та зерно, зігріте на осонні,
Буде вгору впевнено рости!
Притулися, сину, у долонях
Я тобі любов свою несу,
А колись розкаже стиглий сонях
Про землі вкраїнської красу.
Зашарілись кетяги так рано,
Їм всміхнулась лагідно роса.
Знаєш, сину, й там, за океаном,
Наша пісня ллється в небеса!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
