Мій вечір розмережив небеса:
Від лісу взяв зеленую краплину,
У річки – чисту-чисту, як роса,
У літа – найпишнішу намистину.
Узори білосніжної краси
З пелюсток дарували йому квіти,
А жовтого той вечір попросив
У соняха, щоб зорі запалити.
Земля передала йому щедрот
І дощ – свою сріблясту вишиванку,
А грім зумів пізнати з-поміж нот
Незіграну мелодію світанку.
Вже синь лягла з морської глибини,
Багрянцем змалювала горобина,
А диво розіслали мої сни –
Ось так і народилася картина!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
