Слова, слова – мов паростки надії,

Шукає серце в подиху роси,

Утомлене, забуте, таки сміє

На білому очікувать краси.

На чорному уміє малювати

Невпевнено, крізь сльози і жалі,

Зворушливо-привітні миті свята

І кликати окрилено в політ.

Слова, слова, у спеку ви – спасіння

І лагідні обійми у снігах,

У дощ ви – непідкорене горіння

І думка, подарована в віршах.

Для когось – непомітна пара рими,

Комусь – незрозуміле і пусте.

Поезія мовчатиме з такими,

А з нею щось у серці проросте.

Проб’ється крізь буденну павутину,

Розтопить у долонях навіть лід,

Розрадить знов покинутую днину

Поезії незримо-дивний світ.

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Інна Гончар

357

Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018

Золоте перо

Достижение получено 22.04.2019

Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 04.09.2018

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій