Весна по-особливому цвіте,
Ніхто її нічим не заважає…
Заховані, пригнічені, проте
Весна таки і в дУші заглядає!
Земля собі зітхає без людей,
Неначе повертає свої сили…
Так боляче від тисячних смертей!..
То що ж ми ото, люди, наробили?!
Здригається і плаче увесь світ,
Крізь скло радієм світлу між гардини…
Так хочеться прибрати цей наліт
Й вимолювать прощення щогодини!
Чекаємо, радіємо, живем,
Втрачаємо, зітхаємо і плачем,
Здригаємося, квапимось, ідем,
Вдивляємося, каємось… Одначе…
- Весна по-особливому цвіте,
Нарцисами яскравлячи всі болі.
Та Як би не боліло все, проте
Все ж вимолим прощення ми у долі!
27, 29.03.2020
Інна Гончар 🙏🙏🙏🙏🙏🙏
