Звучить розчулено струна
В обіймах ніжного мажору –
Це щедро ділиться вона
Всім сокровенним у цю пору.
І у мереживі вітрів,
І у збентеженості квіту
Вона тому, хто чути вмів,
Дарує витонченість світу.
Несе у дотику долонь
Якусь чарівну нескінченність,
Щоби забрати з підвіконь
Припалу пилом всю буденність.
Знімає голосом весни
Завісу зимнього безмежжя,
Щоби кожух її тісний
Змінить на райдужні одежі.
Звучить-милується весна,
У нотах ніжиться зі мною,
Бо не була б тоді вона
Душі найкращою струною!
5.03.13 р.