Я не хочу вмирати…
Врятуй мене, рідна!
Навколо
вже відспівані ксьондзом з попами лежать вояки,
і за ними пильнує потріпана і сивочола,
квола бабця з косою, що пошепки лічить роки.
Я не хочу вмирати!..
Зроби щось, кохана!
Благаю…
Там, удома, ніхто не казав, що звичайна війна –
то широка стежина з життя примітивного раю
до епічного пекла, де знову ж блукає вона.
Я не хочу вмирати!
Заший мені груди нитками
і нарешті спини почорнілу від злидарства кров.
Смерть не знає людей, бо спілкується лен з кістяками,
для яких не суттєво, що вбило: кулак чи любов.
Я не хочу вмирати.
Візьми мою душу в долоні
і, коли відігрієшся, знову її відпусти
вздовж волосся, що сріблом фарбує засніжені скроні,
по загубленим спогадам щастя, де лишишся ти…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 26Реєстрація: 30-08-2020
Достижение получено 31.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Думок на тему “Я не хочу вмирати”
Поезія вразила не лише трагізмом сюжету, але щирістю думок та напружених емоцій ліричного героя, який бачив Смерть..,Але його Душа залишається такою живою та милосердною до Життя та Любові. І цей крик : “Я не хочу вмирати” торкається серця кожної людини. Поезія викликає глибокі та вічні роздуми про сенс людського життя. І це найголовніша місія Поезі, так мені здається сьогодні. З щирою повагою Валерій. Київ.