Ой летіли білі лебеді над моєю країною,
Над широкими полями, над Донбасом – руїною.
Ой летіли та летіли, жалібно курликали,
Наче серце розтинали, наче Бога кликали.
Кликали та й кликали, мов до раю звали,
Мов своїми крилами пекло обіймали.
Чом ви білі лебеді горя не минаєте?
Ви ж від куль ворожих Неньку затуляєте.
Та ж ви, білі лебеді — янголи скалічені,
Ваші крила зламані — дотепер незлічені.
Ви ж безсмертні братики, побратими — лицарі,
У віках нескорені, кулями посічені.
4 коментарі “БІЛІ ЛЕБЕДІ”
Поетично, щиро, барвисто, трагічно. Вплив поезій Тараса Шевченка та правічних традицій української народної пісні переплавлений в незабутній Авторский стиль поета, який є щирим патріотом України та переживає серцем за Долю України. Скільки бентежної тривоги у кожному рядку, який закликає кожного українця до роздумів про рідну матір – Україну
Вкотре читаю цей твір і печаль огортає серце. Проникливо, журно, боляче.
Дуже правдиво і від цього морошно – невимовно щиро. з бескінечною журбою, тугою та болем. Надзвичайно емоційно-сильна поезія.
Просто без коментарів…Браво автору, сколихнули душу!