Колись і ти зазнаєш трьох поразок
на тлі десятків тисяч перемог…
Це – аксіома.
Чорні метастази,
якими світ протяв суворий Бог,
дадуться всім взнаки.
Холодна осінь
почне збирати душ пустих врожай,
і ти, що нині падав в теплі роси,
побачиш вхід в давно забутий рай.
де все не так, як марилося серцю
в ту саму ніч, коли лукавий біс
спокійно заглядав в твоє люстерце
і муркотів своє звичайне «біс»…
Минеться біль… впадуть прозорі стіни…
і хтось новий розпне вчергове Сина…