Моє́ життя, життя безцінне, мамо,
Недавно зародилося в тобі́ ,
Чому ж у тебе очі зі сльозами?
Чому в тривозі ходиш і журбі?
Невже не рада зовсім ти за мене?
Що скоро я побачу білий світ ,
Де квітнуть квіти й листячко зелене,
Де світить сонце й пахне ніжний цвіт?
Побачиш, мамо, ти щаслива бу́деш,
Коли зустрітись нам настане час,
Я обіцяю, ти мене полюбиш,
Й ніщо не зможе розлучити нас!
Сам Бог мене зіткав в твої́й утробі,
Він каже правду, вір в Його слова!
З Його святої волі – я у то́бі..
Я дихаю.. я чую.. я жива!!
Ти чуєш, мамо?? Я твоя́ дитина!
Хоча живу лише чотири дні,
Й на вигляд, мов малесенька краплина,
Та вже душа безсмертна є в мені!
То ж душу не губи мою́, не треба!
Причин мене убити не знаходь!
Не зачиняй собі дверей до неба,
Що відчинив для нас усіх Господь!
Автор публікації
Поетеса
Титул: Небайдужий читач
4 коментарі “Не Губи Душу”
Як сильно! До болю! 👍👍👍
Вражає, як легко ллються ваші вірші.
Дякую. Я рада,що Вам сподобалося)
Щиро дякую, що Ви ризикнули обрати таку складну тему та геніально втілити задум у просторі поезії. Я вражений.