В моє ти серце прокрадешся тихо,
Як та оса у вже доспілу грушу,
Немов той сік, мою ти вип’єш душу,
Солодке тіло змусиш важко дихать.
Ти дім мій перетвориш на Едем:
Любов і гріх, і яблука, і груші…
Вони щоночі викликати мусять
Всередині у нас приємний щем.
І навіть коли осінь ввійде в сад,
Й плоди ті може переспіють трохи,
Не дозволяй душі вкриватись мохом
Й переступати з серпня в листопад.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 11Реєстрація: 02-08-2020
Достижение получено 06.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
