Daily Archives: 24.08.2020
13 posts
Ти цілуєш мене… Ти цілуєш мене, наче ніжну троянду, Наче ляльку маленьку, чи у мріях зірки. Обіймаєш за плечі, наче хочеш гірлянди В подарунок мені з почуттів принести. Ти цілуєш мене, наче першу сніжинку. На долонях несеш, мов кленовий листок. І до щастя ведеш, ти мене без зупинки, Мов дитину […]
. . Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ . .Люблю УКРАЇНУ, як сонце, люблю УКРАЇНУ, . .Люблю сади вишневі навесні, . .І пісню рідну ніжну солов”їну, . .Яка щомиті чується мені. . .Люблю УКРАЇНУ, як небо, люблю УКРАЇНУ, . .Лани, степи безкраї і поля, . […]
З Днем народження, моя Україно! Натхнення й здоров’я в стократ! Народ щоб твій щирий – єдино Стояв від Криму і аж до Карпат. Щоб казкИ для дітей складалися Й знімали фільми рідною мовою. А піснІ, як струмок розливалися По світу, мов кров – калиновою. Щоб традиції ввік шанувалися. Й вишиванки, […]
В зоопарк ходила Віра Подивитися на звірів. Знає кожного принади: – Швидше всіх біжать гепарди, Пелікан мішечок має, Рибку він туди складає. Мавпам до смаку банани, Мають гребінь ігуани. Ось побачили гадюку. – Ну а це що за звірюка,- Запитав всезнайку тато. Та ж відповіла завзято Й впевнено, що саме […]
В моє ти серце прокрадешся тихо, Як та оса у вже доспілу грушу, Немов той сік, мою ти вип’єш душу, Солодке тіло змусиш важко дихать. Ти дім мій перетвориш на Едем: Любов і гріх, і яблука, і груші… Вони щоночі викликати мусять Всередині у нас приємний щем. І навіть коли […]
В моє ти серце прокрадешся тихо, Як та оса у вже доспілу грушу, Немов той сік, мою ти вип’єш душу, Солодке тіло змусиш важко дихать. Ти дім мій перетвориш на Едем: Любов і гріх, і яблука, і груші… Вони щоночі викликати мусять Всередині у нас приємний щем. І навіть коли […]
Муза в лоба стукнула – у мозку лоскочить, вірш про мене, в мене, рука дозвіл просить. Тяжко жінці-матері бути ще й поетом, бо я цілий день кручусь не з квіток букетом. Швабра, губка, віник, квач та брудні сорочки. Де хвилиночку знайти написать рядочки? Вкупі семеро людей просять піклування, краще втрапити […]
Де в осінь проросла старенька груша, І зоряні виблискують світи, Я загубив навіки свою душу, І вже не сподіваюся знайти. Там тишина і небо первозданні, Там правди не приховують літа, І сонне поле ніжиться в тумані, Коли під ранок вітер приліта.
« ЯК ХМАРИНКА ВКРАЛА РАДУГУ « Жила над лісом хмаринка, якв дуже не любила Веселку, тому що у лісі всі тішилися нею, щойно вона з являлася після дощику і прикрашала собою небо різними кольорами. А коли Хмаринка поливала все навколо своїм дощиком, а гроза виблискувала блисковкою, то вся лісна звірина […]
А вересень ще вдень ясніє сонечком І розсіває жменями тепло, Увечері та вранці віє холодом Та нічка чорним огорта крилом. Летіли журавлі у небі високо, Впустили пір”я, впало на траву. То вересень свій капелюх прикрасив ним Й кафтан вдягти багряний не забув. Бо нині почувається господарем, Поважно походжає між дерев, […]
Гуляют берегами волны и начинается закат, холодным золотом наполнит, даёт звучание их ряд. Ветер летел и волны пели, и в небе туч толпился рой, так путешествуют упрямо и продвигаются гурьбой. Привет, осеннее затишье, что разукрасилось листвой, янтарной желтизною пишет и осени быть тут самой. Жаровье лучиков стихает, […]