Колосся вже не колоситься,
Засіки всипані сповна,
А поле,-декуди в світлиці,
Поза стерні, росте озимина.
Здається, небо притулилось,
На скрипках, грають цвіркуни,
У нірку – заховалась миша,
Щоб щастя своє вберегти.
Це поле – ноги босоногі,
Було, колола та стерня,
Та сонце у безмежній волі,
Жевріло, радістю здаля.
Зерно – сховалося в засіки,
У полі, грають цвіркуни,
І пахнуть в полі згадки літа,-
На крилах літ, озимини…
28.08.2021
Автор публікації
Коментарі: 9Публікації: 81Реєстрація: 03-08-2021
Достижение получено 13.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Думок на тему “Колосся вже не колоситься”
Оригінальне поєднання пейзажної лірики з флософськими родумами та певними містичними темами, що створює привабливе відчуття таємничого простору, де блукає Людська Душа…Вражений ….