Заблукаю у серпневі ночі,
Там, де зорі, сходять до води,
Де у небі, місяць відкрив очі,
І калину, ніжить від журби.
Залюбуюсь, небом пломенистим,
Повернуся в згадках до весни,
Освіжуся в полі, вітром чистим,
Срібної серпневої струни.
Буду йти, під зоряним намистом,
До осіннього живого джерела,
Із калиновим барвистим листом,
Що із місяцем, так щемно берегла.
Заблукаю у серпневі ночі…