Здається виглянув світанок,
Десь півень пісню загорланив,
Пробудження всього простого,
Та надто справжнього, живого.
Встають, тихенько, верби милі,
Водою злегка, листя миють,
Барвінок очі відкриває,
Бо синій зір у собі має,
Десь за горою сонце сходить,
А хмари, думу все городять,
Чи бути їм благопристойним,
А чи похмурити всіх зором?!..
Туманець трохи зажурився,
Бо теж, направитись згодився,
Та знає, що розсіється у сонці,
І не побачать люди у віконце.
Тріщать у лісі, дуби й граби,
І будять птахів із застави,
Щоб понад полем, пісню лили,
Яри і балки всі струмили.
Поміж ярами, б’ють джерела,
Освячують, всю воду з небом,
Живильну силу несуть людям,
Судини чистять і не судять.
Свій танок, ранок починає,
А півень, чемно виглядає,
Гляде, з світанками роботу,
І день запрошує, в турботу.
07.05.2021
@Oksana Boyko-Starukh
Автор публікації
