Здається виглянув світанок, Десь півень пісню загорланив, Пробудження всього простого, Та надто справжнього, живого. Встають, тихенько, верби милі, Водою злегка, листя миють, Барвінок очі відкриває, Бо синій зір у собі має, Десь за горою сонце сходить, А хмари, думу все городять, Чи бути їм благопристойним, А чи похмурити всіх зором?!.. […]