Юначе, ми ніяк не пара з вами,
Я вам казала це ще так давно.
Бо по роках я вам годжуся в «мами»,
Ми у реальності, ми зовсім не в кіно!
Для чого вам мої п’янкі цілунки,
Мій погляд, що роками збагатів?
У нас життєві різні візерунки,
І кожен з нас в житті не так хотів.
Юначе, схаменіться, ради Бога!
Звичайно, що мені приємні ви,
Але у наших доль не ті дороги,
І ми у річки різні береги.
Не пара…Як би й що не говорили,
Хоч вік для мене зовсім не тягар,
Не хочу, щоб ми з вами согрішили,
Не хочу сліз дурних, не хочу чвар.
Ой, не грішім. Не треба слів тягучих,
У вас, напевне, мати моїх літ?
Коли ми вдвох будем іти за руки,
То скажуть люди, що звихнувся світ.
Ми все ще поспілкуємось в «онлайні»,
І ваші квіти тішать так мене,
Палкий «привіт», а після нього «смайли»,
Зовуть усмішку на моє лице.
Юначе! Ми ж не пара. Ой, не пара…
Так боляче казати вам «бувай»,
Може колись під музику гітари
Ми двоє будем пити теплий чай?
Але, повірте, я для вас не пара…
© Оксана Граб”юк ” Не пара”
Автор публікації
Думок на тему “Не пара”
Бува й таке!