Я не лоза, щоб гнутись під усіх,
І не цукерка, щоб до смаку бути.
Я не сприймаю істеричний сміх,
Не п’ю зі слів улесної отрути.
Я не зігнусь під ваш отой «стандарт»,
Бо Бог зробив мене стійкою в світі.
У мене в серці зашкарублий гарт,
У мене там – молитва на граніті.
Я не лоза. І гнутись не мені,
Бо світ театр, а ми – актори в ньому.
То ж грайте ваші ролі непрості ,
А я свою зіграю…Невідому.
Я бачу в людях риси фарисеїв,
І біль від того душу розриває,
Я ж не зігнусь, не влізу в їхні рамки,
І їхні маски я не одягаю.
Я ж не лоза. Й ломить себе не дам,
Наш світ і так багатий лицемірсвом,
Я ж – як горіх, котрий не по зубах,
У світі хаосу і марновірства.
© Оксана Граб”юк ” Я не лоза”