ЛЮБЛЮ І ДИХАЮ ТОБОЮ
- Люблю тебе під світанковий щебет солов’їв, під невимогливе кування у гаю.
Люблю, коли на небі хтось розкидав чари-хмари — сіро-рожеві вогники, немов в раю.
Люблю невимушений і гарячий доторк, коли хапаєш руку й стрімголов летиш в поля по росяних доріжках туди —
де ледве прокидається земля.
Коли із нірки виповзає сонна мишка під тепле потяганнячко кота.
Він мишку потривожить не воліє, бо молочко ще не лизнув й не зліз із лежака.
Коли ще напівзморений цвіркун
у жабок хоче вкрасти серенаду.
Вечірня матіола все п’янить в саду, даруючи свою легку принаду.
Люблю, коли загорнеш дбайливо в теплий плед й горнятко чаю подасиш в долоні напівсонні.
Так невловимо я тебе люблю —
як той художник на світанні диво-фарби, що розливаються так пристрасно в саду.
Коли танцють хвилі і цілують свій пісок.
І в бірюзі малиновій купається весь дивосхил.
Що, навіть, соловей притих й рум’янок — на замок, милуючись розпаленими квітами в саду.
Люблю, коли ледь чутно потяг позове,
відлунюючи розпашілим лугом.
Коли ріка із берегів втече,
щоб лебедів зустріти — вірнокрилих..
Люблю, коли під пісню птаства і душа не спить.
Дивується, як оживає світ і оживаю я…
Люблю, коли пірнає птах у вишину, розбивши скелі-хмари понад лісом край ставу.
Люблю за трепет той душі, що ти даруєш на світанку, не просячи в замін й росинку щастя …
Люблю і дихаю тобою до останку — моє стозірне, нездоланно-вірне щастя…
©Оксана Стасюк
( псевдонім — Тая Істинноживая)
4 коментарі “ЛЮБЛЮ І ДИХАЮ ТОБОЮ”
Прекрасні слова!
Чудова поезія, захоплююча, співоча, душевна!
Гарно!
супер