Для голосування необхідно авторизуватись
ok
Дощиця
Цю жінку відчуваю всім нутром, усім єством,як темінь срібну шпицю. Вона в мені видзвонює Христом, вона в мені дуріє,мов чортиця. Вона,як зірка в оці у сови, як дрібка солі у прованських травах,
Вона іще із Вічністю – на Ви, та вже на ти із Стражем переправи. Вона,що пахне вовком,зіллям ще, . сидить сама на вишитім обрусі і жде дощу.І зваблена дощем літає там,де я іще боюся .
Остановите время, я прошу!.. Сойду на станции “Кому за двадцать”. Судьбу свою о многом попрошу, И счастье, радость, чтоб в большом формате… […]
Есть в парке развлечений колесо – В народе, его чертовым прозвали. Там в верхней точке ветер бьет в лицо, Срывая с вас […]
Тобі, нащадку, пісня ця і громи, що линуть з неба янголів моїх, де навіть Бог шукає по знайомим звичайну тишу. Музика німих […]
Тоненькою межею рівноваги Крокую, балансуючи всі дні. Тривога розхитала зовсім ваги, І сумнів щедро насипа мені… Приборкую в душі гарячу […]
