Для голосування необхідно авторизуватись

Калина

І.Давним-давно в однім селі
На березі Десни
Жила убога удова
І три її сини.
І кожний був міцний, мов дуб
Ще й сині очі мав,
І кожний в спадок чорний чуб
Від батька перейняв.
І кожний взяв собі коня
І з військом вдаль помчав,
Щоб не пустити в рідний край
Жорстоких яничар.
І застеляла їхню путь
Серпанком сон-трава,
І дожидалась із війни
Своїх синів вдова.
Щодня ходила до води,
Питалася Десни:
-Скажи-но, сестронько,мені
Чи бачила синів?
І мовила тоді Десна:
-Даремних сліз не лий.
Чекай,ось зацвіте весна-
Повернуться орли.
ІІ. Лиш заяснів серед снігів
Жовтенький первоцвіт
Стара зібралася синів
Стрічать коло воріт.
Чекала ніч, чекала дві-
Не їхали сини.
На третю ноги у вдови
До шляху приросли.
І стали вмить гіллям гнучким
Їй руки золоті,
І стало кетягом гірким
Серденько у груді.
ІІІ. Що то за орлики летять
З підбитими крильми?
То троє бравих козачат
Вертають із війни.
Дзюркоче з ран червона кров,
Туман в очах встає.
І тільки матерня любов
Їм сили додає.
Немов на крилах донеслись
До рідного села,
Де бачили юнацькі сни,
Де мати їх ждала.
Здалося їм, немов вона
Стоїть коло воріт
І хліб та сіль дає синам…
Ні…ні…то кущ стоїть.
Сказав тоді найменший син:
-Який-бо кущ рясний.
Я втну сопілочку собі
І гратиму на ній.
А кущ зненацька весь ожив,
Гіллям залопотів.
-Рідненькі, не губіть мене!
-Їм кущ прошепотів.
-Згадайте, як колись давно
Я вам дала життя.
Для мене й досі кожен з вас
Лишивсь малим дитям.
І здогадалися сини,
Що мати промовля
І гірко плакали вони,
Схилившись до гілля.
А в тих місцях, де при шляху
Їх сльози пролились,
Там терен синій, мов блакить,
На білий світ з’явивсь.

5

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Olenav

90
Коментарі: 0Публікації: 24Реєстрація: 01-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 01.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Калина”