Есть город один, не большой, и не малый. Жил в городе плотник, в расцвете, не старый. Построил он дом смастерил сам, руками, но жил там один, а прохладно ночами. Ну вот, повезло – полюбил деву-прелесть, на свадебном пире все гости наелись. Любовь ему силы во всём придавала, жена молодая, как […]
Балада
11 posts
Я никогда не знал границ, Ни перед кем не падал ниц. Считал, что я лучше знаю всех, И меня должен ждать успех. Достигал я в жизни всё любой ценой, Не боялся идти на неравный бой. Хоть, кто меня не пытался остановить, Я этих людей стал сильно бить, И они себе […]
Ти стояла і дивилась. Місто кольори змінило. Було лихо. Буде й диво. Навіть якщо мало віриш. Сонце високо. качелі і високі каруселі. Дівчинко. мов у дитинстві. ти літаєш вище й више… Розлий в небі – карамелі…. Колись була невесела. А сьогодні, мов хмаринка…. Й небо синє, чисте-чисте…. Очі карі невеселі, […]
І.Давним-давно в однім селі На березі Десни Жила убога удова І три її сини. І кожний був міцний, мов дуб Ще й сині очі мав, І кожний в спадок чорний чуб Від батька перейняв. І кожний взяв собі коня І з військом вдаль помчав, Щоб не пустити в рідний край […]
Посивіла бабуся загляда у віконце. Чомусь не всміхнеться їй вранішнє сонце За вікном лютує, вирує негода В житті не завжди хороша погода. Вітер крутить, підіймає До землі все суще щосили кидає. Війнув болючим спогадом на ганку, І відчинив минулого фіранку: Маленьке дівча стежиною біжить, Її голос душі нестерпно кричить. В […]
(ЗРОБИТИ ОЗНАЧАЄ ЗМІНИТИ І Я МОЖУ ЩОСЬ ЗМІНИТИ, ТОМУ ЩО Я БУДУ ПОРУЧ ЗАВЖДИ I’LL BE THERE) МИР ГЛАЗАМИ РЕБЕНКА НЕСКОЛЬКО ИНОЙ ТАМ НЕ ИДУТ НА ВОЙНУ ВОЙНОЙ ТАМ ЦВЕТЫ КОТОРЫЕ ЦВЕТУТ НЕ СРЫВАЮТ ТАМ ДЕРЕВЬЯ КОТОРЫЕ РАСТУТ НЕ ПИЛЯТ ТАМ У ЖИВОТНЫХ В КОТОРЫХ СЕРДЦЕ БЬЕТСЯ НЕ СТРЕЛЯЮТ И […]
Входи, скиталец, не топчись у двери! Не стоит создавать ажиотаж… Не каждый мне готов сегодня верить – Я ныне устаревший персонаж. Моя ладья пустует у причала, И не тревожит гладь реки весло. Все так спешат скорей начать сначала, Что отвергают суть самих основ! Чего стоишь? Входи, теперь ты местный. Мне […]
Боюсь спросить который год подряд, Кем был ты мне и минуло уж сколько. Лишь Месяца бледнеющая долька И звёзды мне о чём-то говорят. Неужто сны ожили наяву? Иль всёже это было нашей явью?! Я воем хриплым Древних Предков славлю! Под серой лапой чувствуя траву… Ты помнишь… Ты не смог бы […]
Крізь тріск сухий і хижий дряп гілок Біжить вигнанець темним лісом. Вже десь загублені сума, ціпок, І схоже, кров чорніє із дірок Плахіття, наче шарпаного бісом, Брудного, драного. Нарешті смолоскипів Заграва десь позаду миготить, Рухливі тіні галузей чорніють, Густішають, і голоси гонитви, Збентежені, лютують вдалині. Тихішає. І чути стало схлипів […]
Білий лебідь кружля над водою Довго, довго … з рання до зорі. В тій воді він печаль свою, Свою тугу…. утопить прагнув раз й назавжди. А цей лебідь є сином той жінки, Котра сидить одна, край вікна, У старенькій, пошарпаній хаті, Що видніє десь там, край села…. В неї серце […]
Мов опустилися тумани, На рідні,сиві скроні мами. І ця срібляста сивина, Частково синова вина. Він дуже рідко приїжджав, Своє життя в столиці мав. А мати все його чекала, В старе віконце виглядала. Надворі віхола,зима, А сина все нема й нема… Та серцем чуючи тривогу, До церкви йшла молитись Богу. Лиш […]