Ударив дощ у срібні дзвони
І залунав гучний набат.
Під парасолькою додому
Веде сестричку старший брат.
Йому вже двадцять,їй-чотири.
Вони ідуть в осінній сон.
І очі в них, мов небо, сірі
І руки теплі, мов вогонь.
Тепер їх двоє,двоє в світі
І їх печаль не зрозуміть.
Чомусь серйознішають діти,
Як скаже Бог осиротіть.
Тепер все зміниться назавжди
І треба думати за двох.
Все буде так,як ляжуть карти,
Все буде так,як скаже Бог.
А зараз дощ,осіння злива
І мозок збуджує набат.
Під парасолькою додому
Веде сестричку старший брат.
Думок на тему “Парасолька”
Чуттєвий.😢