Крізь трагічних думок чорне марево
Вже не бачиться світло надій
Що повернеш ти смак до життя свого,
Знов повіривши в здійснення мрій.
Навкруги лиш ненависть та заздрощі,
І сховатись від лих – ніяк!
Вже кислотні б’ють підлості знов дощі,
Пальці жмуться, все дужче, в кулак…
Не чекай добра, коли сієш зло.
Все, що діється з тобою – то розплата.
Якщо в серці твоїм не живе тепло,
Сподіватись на краще не варто.
Не таї чорну заздрість в душі своїй.
Краще сам ставай прикладом волі.
Не шукай щастя ти на землі чужій,
Стань чудовим творцем своєї долі.
Будь добрішим і не роби того,
Про що напевне ти ще станеш шкодувати.
Ти спитай тепла у серця свого,
Щоб ти міг його комусь подарувати!