Тьма за окном укрыла город, Включились огоньки в домах. Мой дом вновь наполняет холод — И вновь один в глухих стенах. Курить, страдая в ожиданьи Осуществленья дерзких грез, А одиночества дыханье Наполнит сердце морем слез… Не забыть мне тот небом подаренный час, В душе разбудивший огонь От взгляда […]
Daily Archives: 07.10.2020
50 posts
Зачеркнуты картины вожделенных снов И вековая пыль укрыла чувств струну. Нет сил жить дальше, зная смысл жестокий слов, Когда боготворишь ты лишь ее одну. Где найти смысл встречать хмельной рассвет, Когда под землю тянет адский гнет потерь? В холодном мире темном не найти ответ, Как водрузить свой крест и […]
Если ты любишь ту, которую любить нельзя — То вопрошаешь небеса, не находя ответа… Сквозь мрачные преграды, тьму и боль проложена стезя, Надежды ж нет узнать, за что тебе все это… Да, в общем, незачем знать истины горькую суть, Если ты любишь — значит суждено сгореть в кострах предательских […]
Чи помиляється природа, коли могутній, вільний дух Втискає в горобине тіло, Обмежує фізичну силу, Ввіряючи маленьким крилам Потужний рух? Чи може крихітка змінити порядок світу цим крилом? Меч бойовий тримає хлопчик, Крізь біль і страх мчить напролом. Відваги мить – і ось горобчик стає орлом! ©Марина Губарець 04.08.2020 […]
Оживають спогади давні – Смарагдовий сад вишневий, Мамині очі кохані І день таки липневий… Гаряче літо. Спека, Сонце золотить сад І таке блакитне небо, І рясний під сонцем виноград… Рожеві квіти розпустились І солодкий присмак м’яти, І цей спогад є Божа милість – Божий Світ […]
Не пишуться вірші, Зламалася пружина, Забулись рими, Втерпли почуття… Хотіла правди? От, смішна людина! Її не буде. Лише каяття…. Кому потрібна Правда, Що змиває Своєю кров’ю Вічний біль сердець, Не хоче розумітися З Любов’ю, Бо має свій, “Безцінний” інтерес? Чого добилась? Болю і страждання… Докорів, суму… Металевий дзвін Крізь літери […]
Як важко дихати…. Повітря! Ще повітря! В тенетах смутку Заплуталась душа Воліла мандрувать в просторах, Разом з Вітром Та кволі крила в вись не поспіша… Хіба її біда, що покохала Його, незнаного, що дав їй цей політ… На згині літ любові не чекала А він чекав.. її…. на згині літ..
Дыханьем света всполошив мой сон На подступах к редутам отчужденья, Мой солнца луч (надеждой полон он) В который раз сожжёт мираж забвенья. А я, конечно, двери – на засов. На что мне свет в привычной тьме желанной? Где слышу я манящий сладкий зов Заблудших мыслей голос неустанный… Он звучит во […]
Тренування у спортивній школі закінчилися. Футбольні м’ячі акуратно складені на поличках у комірчині. Вони втомилися за день і засинали… Раптом десь почулося сопіння, потім схлипування, а тоді вже й зовсім голосний плач. М’ячики заворушилися і стали роззиратися на всі боки. У куточку намагався сховатися від усіх новенький м’ячик. Він з’явився […]
Когда у сердца на виду Скользит по тоненькому льду Твоя безумная надежда, Ты предчувствуешь беду И ты дрожишь И прочь бежишь И просишь: «боже, помоги!» А за спиной, За тишиной Ты слышишь демона шаги! Голодный демон, он где-то рядом Твоей надежды смакует кровь. Он травит сердце смертельным […]
Окно пронзает взгляд луны Холодным бледным светом И в темном храме тишины Я одиноким стал. Последний звук – обрыв струны Утих, снесенный ветром. Аккорду яркому любви Он прозвучать не дал… А в сердце призрак пустоты Блуждает грозной тенью И траурный его наряд сулит печаль и страх Шепчет […]
На улице уже зима, но это ещё не точно, она свой суровый урок, снова проводит заочно. Я в парке блуждаю одна, не спешу, мне домой не срочно. Все задания твои, зима, я выполнила внеурочно. Михненко Ольга-Елизавета
Ты не знаешь, а я снова грусти бокал Осушу — и тоска сердце ранит. Ночь рисует в окне ироничный оскал Дьявол душу перстом к себе манит. Разобраться не в силах, где рай, а где ад, Я плыву вдоль реки по теченью, И не знаю, найти ль мне дорогу назад, […]
Коли твій звичний світ перевертається, І порожнеча в зламаній душі, Ті спогади страшні, що не минаються, Не змиють нескінченних сліз дощі. Треба чимось біль цій вгамувати, Щоб спалити пам’ять назавжди. Швидко порятунок відшукати… Важко розум чистим зберегти! До поки ще є час втримати голову, Доцільно озирнутись навкруги. Для […]
1 Тарас зупинився, милуючись очима Пані Закревської –красуні Ганни, Відчуваючи серця дзвінки удари І заспівала коханням бентежна Душа… 2 Були прогулянки парком пейзажним, Коли співали голосно солов’ї пісні І вони зупинялись, тамуючи в серці Кохання слова кольором рожевим… 3 Такою і постала […]
Твоє життя я щастям сповнити не зміг Твоя печаль, чи, справді, то моя провина? Що можу вдіяти, коли у серці сніг, В душі ж байдужості льодяна хуртовина… Пробач мені, що не знайшов такі слова, Що знов зігріли б, повернувши до життя Нашу любов крізь зле буття – ти плачеш, […]
Пірнають дощові краплини У глибину і велич міста. Блискучі місячні перлини Зливаються в тонке намисто. Їх вогкі низки прикрашають Дахи, мости, антени, труби. Дерева спраглі підставляють Назустріч їм долоні й губи. Вони співають тиху пісню, Що заколисує й чарує. Сну морок сповиває місто І спокій жаданий дарує. […]