Один із дідусів у Польщі згинув
(він підірвавсь не міні в бліндажі)
За другого одне лиш тільки знаю:
– Загинув дідо, доню, на війні.
Життя моїх батьків було нелегким:
Нестача, голод, матінка вдова…
– Не знищуйте моїх дітей, благаю!
Онуків пошкодуйте, бо нема
Нічого гіршого у цьому світі,
Як доля незахищених дітей,
Вони не знають як у свті жити,
У бідах звинувачують себе, й
Не відчуваючи тепла з дитинства
(в душі лиш порожнеча, морок, біль)
Не знають як дітей своїх любити.
Не вміють віддавати, бо звідкіль
Узяти їм оту любов і ласку,
Котрої не отримали самі…
– Закінчуйте уже війну, будь ласка!
Хай будуть ясними наступні дні,
Щоби онуків наших не спіткала
Така ж недоля, як батьків моїх.
– Прошу Вас я, молю і вимагаю!
Політики, подумайте про всіх.
09.05.2015.
Автор публікації
Я патріот свого села, свого городу
і край пісенний наш люблю в любу
... погоду.
3 вподобання користувачів у грудні
