Веснію

До серця знов навідалась весна…
А я на неї вже і не чекала.
Пташина лине пісня голосна,
Відроджуюсь, хоч духом занепала.

На квіти ніжні більш не сподівалась.
Аж онде білий пролісок розцвів.
Довічною зима мені здавалась,
Надії бракувало й справжніх див.

Мело, гуло і шарпало вітрами,
І лише лід суцільний навкруги.
Весну мою засипало снігами.
Ой, як нестерпно жити без снаги!

Аж раптом, мов зненацька завесніло.
Розквітла біла квіточка мала.
Мабуть, мене потішити хотіла,
Аби моя надія ожила.

Позичу життєлюбність у стеблинки,
Що злу долає згубу снігову.
Зимі не вбить весну у серці жінки.
Веснію!Повертаюся!Живу!

Т. Семенченко

19

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Тетяна Семенченко

82
Коментарі: 20Публікації: 2Реєстрація: 08-03-2019

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

2 коментарі “Веснію”