Для голосування необхідно авторизуватись

Душа

Коли притлумлену тривогу
Присипе снігом сивий грудень,
І рік старий тихцем в дорогу
Збере прожиті нами будні,
Душа, залюблена у ранки,
Калачиком звернувшись тихо,
Засне спокійно на світанку,
Відкинувши весь біль і лихо.
Їй сон поисниться дивовижний
Про барви літа веселкові,
Про вітер лагідний і ніжний,
Що пестить китиці бузкові.
І в тому маренні предивнім
Вона одна посеред поля,
Серед птахів пісень надривних
В траву занурює в долоні,
А погляд посилає в небо,
Поміж стрімкі потоки світла…
Довкола квіти пахнуть медом,
Земля пишається розквітла,
І лиш душа стоїть самотньо…
Куди іти? Кого питати?
Де відшукати шлях зворотній?
Як віднайти те, що вже втратив?
Ніяк! Ніяк не відшукати!
Не повернуть, не воскресити!
Не розвернути циферблати,
Щоб заново життя прожити!

7

Автор публікації

Офлайн 4 тижні

Ольга Ситар

7
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 30-08-2020