Для голосування необхідно авторизуватись

Бджоли та липа

 

Ведеться так із покоління в покоління,

З прадавніх, незапам’ятних часів,

Як щедрий цвіт, то буде і насіння,

Врожай багатий, коли є засів.

 

В садку, що притулився до хатини,

Розлога липа заглядала у вікно,

Щороку радість дарувала всій родині,

Коли цвіла, навколо аж гуло.

 

Співали бджоли в цвіті межи листя,

Нектар до вуликів носили у відрі.

Здоровими були всі мешканці обійстя,

Бо ж мед – найкращі ліки дітворі.

 

А вже коли сховають мед у соти,

Для липи пісню вдячності гудуть,

Щасливі всі були до тих пір, доти,

Як  вітруган між гіллям липі встиг шепнуть.

 

– Не бачив я краси такої в світі,

Межи дерев усіх найкраща, звісно, ти.

Та не таланна, ніде правди діти,

Задарма роздаєш свої скарби.

 

Та що без тебе бджоли? Лиш комашки,

Не буде цвіту – з голоду помруть.

Малі, а бач, які у них замашки,

«Господніми» усі їх люди звуть.

 

Чому даремно, просто так, без плати

Повинна віддавати весь нектар?

Тобі то що? Ти ж можеш почекати,

Хай платять бджоли за твій цвіт-товар.

 

А липа, наче дівка на виданні,

Повірила у вітрові слова.

Квітки сховала під листки в тумані,

Насупилась до бджіл, немов сова.

 

– Не дам! І не просіть!Не хочу!

Знайдіть дурніших за менЕ!

Нектар весь мій! До краплі! До несхочу!

Летіть звідсіль, бо зараз вітер прожене!

 

І бджоли полетіли! Хоча сумно

Востаннє проспівали між гілок.

Й навколо липи стало так безшумно,

Затих, помер вмить липовий райок.

 

Минули дні і місяці, і рОки.

Без бджіл самотньо липа висиха.

Вслухається щомиті в кожні кроки,

В дзижчання бджіл, що в полі затиха.

 

А бджоли тільки день посумували,

Не вміють бджоли без роботи буть,

І полетіли геть, і подзижчали

В садок, де ще липи цвітуть.

 

І знов заповнені по самі вінця соти,

І мед стоїть в родині на столі.

Щоденні знову в бджіл турботи,

В той час, як сохне липа при землі.

 

Коли людині Бог талант дарує,

Потрібно навкруги його дарить,

Хай кожен, кому  треба, посмакує,

Талант за гроші не продать і не купить.

 

Бо тільки будеш людям шкодувати

У спеку пити з твого джерела,

Як бджоли, люди будуть пролітати

Туди, де краща і студеніша вода.

***

4

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Оля Добродій

58
Коментарі: 2Публікації: 20Реєстрація: 20-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 13.09.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій