Червоних маків полум’яний цвіт В зеленім житі серце крає. З вйни жорстокої гіркий привіт. Роса сльозою з пелюстків стікає. Червоні маки, то краплини крові Тих, що не повернулися з війни… Навік лишилися вони лежати в полі. То, Україно, твої кращії сини. Побачу мак червоний в чистім полі. Низенько […]
Daily Archives: 20.08.2018
81 posts
Под осень на проводах сидели Моцарт, Гайдн и Гендель. Сложенным из большого и среднего пальцев клювом, они чистили свои концертные перья снимая аккуратные пушинки с длиннохвостых аэродинамических фраков. Если бы кто-то сейчас на них обратил вниманье он непременно сказал бы: здесь будет музыка, смотрите музыканты готовясь, достают смычки – длиннющие […]
Авторська пісня Зацілує очі, наче квіти, Теплий сніг, І впадуть дівочії коси На поріг… Я не зичу вам Ні слави, ні чудес, Я вручаю вам Цей постригальний хрест! Защебече дзвін, Неначе птиця, Полюбила вас Афонськая Цариця. Зацілує очі, наче квіти, Теплий сніг…
Мені тебе не вистачає. Завжди.Постійно.Кожен час. Коли ти поруч-серце завмирає І здається мені,що я на небесах. Коли тебе я обіймаю, То тіло все моє тримтить. Всередині душа палає І лине до тебе в цю мить. Твої солодкі поцілунки, В мені запалюють вогонь. А твій пильний погляд,чуйний На собі я хочу […]
Мене так ваблять твої очі, вони немов той океан, що сколихає серця дівочі і манить до пізньої ночі блукати по берегам. Мені так хороше без тебе, але чомусь долає сум. І гучно б`ється моє серце на тлі моїх шалених дум. Мені так хочеться втонути у твоїх теплих почуттях, зануритися з […]
Запросила в гості киця Всіх, кому вночі не спиться: Скорпіона,їжака І ще вовка-хижака, Борсука і кабана, І гадюку, й кажана, Пугача, сову, койота, Тільки мишка була проти. Скатеркою стіл накрила, За столом всіх посадила: Скорпіона,їжака І ще вовка-хижака, Борсука і кабана, І гадюку, й кажана, Пугача, сову, койота, А […]
Біг босоніж дощик по бруківці, Біг бо п‘яти камінь пік. Лопотів дахами й по долівці, По корі стікав, стеливсь до мокрих ніг. Хмарка голосно на лайдака сварилась, Громами кричала звідусіль, Але жодна крапля не лишилась, Дощик біг від грому ще мерщій. Хмарка думала, що дощик загубився, Блискавицями йому […]
Я – Женщина, и, значит, я – царица, Свожу сума всех земных царей. Я – Женщина, и, значит, я – вольная птица, Парю в небесах, не ставши твоей. Я – Женщина, и, значит, я – актриса, Сыгравшая тысячи ролей. Я – Женщина, и, значит, я – певица, Голосом чарую всех […]
Ведеться так із покоління в покоління, З прадавніх, незапам’ятних часів, Як щедрий цвіт, то буде і насіння, Врожай багатий, коли є засів. В садку, що притулився до хатини, Розлога липа заглядала у вікно, Щороку радість дарувала всій родині, Коли цвіла, навколо аж гуло. Співали бджоли в цвіті […]
В кабінеті психіатра розмова лунає. Лікарю свої проблеми пара виливає. Дарма, що душа у душу двадцять літ прожили, Ганжі в своїх половинках тільки розгледіли. Лікар у м’якому кріслі уважно нотує Всі претензії подружжя, усе, що почує. А зібралось за всі роки претензій багато – Треба зошитів із десять все […]
Розтинаючи плав мерехтливу, Перехресних потоків, Різнобарвних потоків людей, Сповільняється пульс передвісником Стати щасливою, І зкипається кров, і холоне, і знову гуде. Геть холодний вокзал І самотністю стерті сидіння… Люди ковзають повз В неприємнім зіштовхненні тіл. Із буфету напроти кава пахне Чомусь по-осінньому. Незабутий букет… Хтось навмисне І без почуттів. Я […]
Сміються, плачуть солов’ї… О.Олесь Вже випито печаль до дна, Лишилось кілька крапелин останніх П’янкого, життєдайного вина, Що звалося колись коханням. Уже грядуть осінні вітровії, Несуть дощі, холодні і нудні, Несуть щемливий подих безнадії, Одноманітні й безпросвітні дні. І жовтий сум, одвічний жовтий смуток Скрадається ночами, наче тать, І все забуто, […]
Авторська пісня Цвіте вербена вдалечі напівнезрима, Голосить вітер, наче безпритульний… Коли у тебе квітка є любима, До інших квітів ти стаєш нечуйний! Коли у тебе квітка є Любима, Єдиная, за чим, либонь, заплачеш! Коли у тебе квітка є Любима, То іншої краси ти вже не бачиш!..
Ніч серпнева минула і край неба далеко Зайнялася багряна вранішня Зоря. Новий день настає, докучатиме спека. Та поки ще земля прохолоду дає. Там на березі річки все туман огортає. Посивів очерет і виблискує в лузі трава. Там верба молода віти- коси на землю спускає. Ранок перлами-росами листя її покрива. […]
На серце, мов на квітку милу, Потрібно з ніжністю дивитись… Не можна прикладати силу – Воно само має розкритись!