Ти вчасно, осінь! Well done,браво!
Дощі скорили анемони.
Заходь же, осінь!Чаю,кави?
Давно в горнятках ніч холоне.
Давай не будем про погоду,
Про свисти куль за метр від скроні.
Багато болю світом бродить
Із револьвером у долоні.
Жбурнемо в море дощ і сльози,
Завуалюєм сум в негоду.
Симфонію тепла й морозів
Ти принесла мені знадвору.
Твоїх рук справа голі віти,
Пожовкле листя вітром гнане?
Меланхолія,в’ялі квіти
Й тумани в нас тепер до кави.
Симфонія зими та літа
З-під струн воскресла й лине досі.
До чаю в нас холодний вітер.
Ну,а до болю?З болем–осінь…
3 коментарі “Ти вчасно,осінь”
«Симфонія зими та літа»-це поєднання ласкавого тапла та перших заморозків,що дають зрозуміти, колишнього тепла не буде….Інколи ми розмліваємо під промінням лінивого осіннього сонечка,здається,чого боятися –літо ще поруч.Та вранішня паморозь на спориші спускає нас з небес на землю)).Що ж,панове,дістаємо з шаф теплі рукавиці,а з полиць книгарень-затишні та аромні розповіді🤗.
гарно
Дуже сподобались образи у вірші. Гарно, метафорично, тонке відчуття людьских переживать через призму пейзажної лірики, душевних мелізмів в тісному переплетинні з природними красотами прекрасної меланхолійної пори.