За дверима стишені кроки,
За вікном–оркестри з дощів.
Ми любили світанки і мокко,
Теракотову осінь в плащі.
Ми зійшли із орбіти спонтанно,
Зажили від Землі до Землі.
Ми нарешті зустріли буквально
Хеппі-енди в кіно та житті.
Ми любили вечір з корицею,
Промінь сонця за сонним вікном,
Орегано і м’яту з зірницями,
Ранок– з кавою, день–з молоком.
Ми любили посухи зі зливами,
Прози вголос і вірші в душі.
Всі замки позривали й пустили ми
Теракотову осінь в плащі.