Для голосування необхідно авторизуватись

АРГОНАВТИ

АРГОНАВТИ

У міфах будь-яких часів

Прихована могутня сила.

Жаль, ми забули силу слів –

Читати треба між рядків!

Щоб нас життя весь час не било.

Боги (й людські) не так всесильні

Далебі підлі, і лихі,

А наша міць у тім що спільні,

Не на колінах у молінні –

Бо там сліпі, німі, глухі.

Бажань і мрій брудних чорнило

Лунає наче гнів богів.

Пройти крізь них, крізь їх горнило,

Від бруду запастися милом,

Збагнувши таємницю слів…

Багато ще дурних голів.

Ясон, розумний хлопець з виду,

Зібравши друзів і човна,

Надумав їхати в Колхіду:

Зшкрібати золото з Руна

Героїв славної Елади

З кутків де міг поназбирав,

Горілки, сала, самосаду

Та й, помолившись, почвалав

Дорога довга в Чорне море –

Всіляких досталь островів,

Там трапилось найперше горе –

Бог Посейдон туди привів

Гребли вони повз острів Лемнос –

Як по дорозі, то зайшли –

Із салом, самогоном – чемно,

В халепу першу уп’яли.

Одні жінки жили на ньому,

Царицю звали Гіпсіпіла,

Але чоловіків, по всьому,

Сварлива, люто не любила

Взяли Ясона і команду

Не як гостей, а у полон…

Як горю тому дати раду –

Тож люльку запалив Ясон

Конопля з тютюном надвоє

Шалфей і мак на ялівці

Затягся так, що у конвою

Пожежа грала на лиці

Ти що там смалиш, клятий сину?

Не знаємо таких ми трав…

Все стало добре за годину,

Коли Ясон їх пригощав…

Зварили потім свіжу юшку

Грибочків кинули ледь трішки

Сопіли дівки у подушку,

І бігали навколо ліжка

Куди поділася злоба –

Жінки жорстокі лиш голодні

Тож проводжала їх юрба –

Бо не відмовили з них жодній.

Двох діточок й Ясон зробив

Цариці острова на згадку

Утік і з друзями поплив –

В історії лишив нащадків.

На кораблі багато часу,

Багато роздумів, розмов

І перших вражень ціла маса

Ясон, підвипивши, молов:

Які жінки! Такі прекрасні!

Не те що ми чоловіки –

Все прибрано і ладно, вчасно,

А ми шукаємо зірки…

Одне погано лише з ними:

Крім ліжка в них нема розваг –

Хоч люльку дайте! Дайте рими!

І заспівали в голос гімна

Про свій тризубий вільний стяг

Гребли на веслах поки тихо,

Було їм море, як сльоза,

Та боги правлять нове лихо –

Страшенна насува гроза…

Шукають ліпший поряд острів

Де б заховатись від стихії

Враз потемніло — вже наосліп

Дійшли до берега в надії

На порятунок від грози.

Поїли, знов стали співати

Та як воно без коверзи –

Без цього боги не лягають спати.

Щодо богів: богиня Гера –

На носі того корабля,

А Зевсу — зась! Така холера!

Тож він і вишкірився… Бля!

Хотілось, падло, йому дуже,

Щоб там його «партрет» висів,

Але скажіть мені, як друзі:

Та мало хто чого хотів…

І ця, пробачте, свиня божа,

Як всі володарі лихі,

Скажи но людям, бича рожа…

Та — ні… Бо скільки в нім пихи:

Дивись: хороші, справді, люди –

Ясон он, щирий, молодий,

Але наперло Зевсу груди

І став ворожий ще й лихий.

Сидить за хмарами та мавпа

З того, що нічого робить:

Яку ще підлість аргонавтам

На ранок нову учинить?

Натомість, жінка його, Гера,

Мандрівників дай захищать

І чоловікові маневри

На нуль в умі перемножать

Так Зевс намовив шестируких,

Щоб вихід скелею закрили –

І хто, скажіть із них падлюка?

Геракл метав потужні стріли

Ясон з командою дав з тилу –

Тож перебили майже всіх,

Неначе хмиз мечем косили

А ворогів вбивать — не гріх.

Поплили друзі наші далі

Наступний острів — треба стать

За друга Гіласа в печалі,

Геракл пішов наяд ганять

Бог Главк (сучасні главки схожі)

До них, неначе піп з Афону,

У всіх міністрів такі ж рожі:

Геракл потрібен Аполону!

До бебриків зайшли в Місію –

Був за царя боксер Амік

По мізкам бідний, та мав силу.

Що наш Кличко* — такий же бзік

Всіх кулаками він жахає:

Кого завгодно з них поб’є!

Та три удари пропускає

І богу душу віддає.

Курив Ясон допоки плили –

До Салмідесу вів Арей,

А там сліпця вони узріли

Віщун голодний жив Фіней

Боги його забрали очі

За те що людям помагав

А гарпії, весь день до ночі

Всю їжу крали, що збирав

Таку от муку учинили

За добрі справи кобзарю

Брати Бореєві їх били

Та боги гарпій відмолили –

Свої прокляття відмінили –

Сліпий побачив знов зорю.

Він аргонавтам дав поради

Ще й голуба-провідника,

Ворота-скелі — Симплегади –

Страшніш ніж роги у бика

Пройти між них — наука ціла:

Ви голуба вперед пустіть,

Проскочить він — і вам те сила

Коли розійдуться — гребіть.

Як він казав, так і зробили –

Спочатку голуб пролетів,

Хильнули бражки, закурили…

І так гребли (на що є сили)

Проскочили, як миша в хлів

У Понт Евксінський — Чорне море

Їх радо, мило зустрічав

Позаду розійшлись, завмерли гори

Збулось пророцтво!

Посейдон мовчав.

Все далі й далі вони плили,

Як радив їм віщун Фіней,

У них кидали пера-стріли

Птахи, що мали чорні крила

На щастя був за них Борей

Набивши в люльки самосаду,

Пихнули так, що став туман,

Згубили їх крилаті гади –

Їх очі їв їдкий дурман

Надалі, біля скель високих,

В уламках битих кораблів,

Лінкей зіркий – найкраще око

Людей живих в воді узрів

Підняли з моря весь непотріб,

Забрали Фріксових синів:

Чи ви пливли зовсім наосліп?

Своїх не жалко вам голів?

Та ми… Та ми…- ті белькотіли

З Колхіди… – мало було слів.

На кляті скелі налетіли,

Коли туман густий насів…

Їх відкачали, напоїли,

Ще дали люльки й самогону

І поки до Колхіди плили

Розповідали все про дому:

«Еєт в Колхіді був приблуда

У Фрікса барана украв,

Коли дізнали про те люди,

Усім байки розповідав:

Самого Зевса був він другом –

Зростали й зналися давно,

Та той пристав до нього цугом:

Забий барана на руно.

Те м’ясо з’їж, а шкуру в річку –

Щоб вимило усе гівно

І через тиждень, може більше

Повісь на дерево, що вище.

Як висохне — ото й воно».

У золоті велика сила:

Та коли зійде пелена –

В усіх, кого ним спокусила

І зміст і розум барана.

Сини Іолку і Елади

В Колхіду врешті-решт дійшли,

Взяв самогону й самосаду,

Палац Еєта віднайшли:

Вітання вам, сини Колхіди!

Ось, Халкіопові сини…

Ми Геліспонт пройшли,

Салмідес, Симплегади –

Багато зріли дивини…

У той же час Амур напився

Із Афродітою напару.

Хильнув чергову, не барився –

Почалася між ними чвара

Пательня з жаром прилетіла

Амуру п’яному у вухо

Таке стерпіти був не сила –

Богині дала меду муха?

Вхопив він лук і гострі стріли

І Афродіті просто в дупу,

Вона так нею завертіла…

Ще й матів накришила купу

Стрілу наступну не поцілив,

Пробив міхи горілки з перцем –

Аж до Колхіди долетіла,

Потрапивши Медеї в серце.

Яка любов! Яке кохання!

Ви б бачили те — матір Божа!

Та Афродіта без вагання

Всі пазурі пустила в рожу.

Недарма кажуть, Афродіта

Богиня палкої любові

Одна секунда й у кобіти

В очах вогонь й жага до крові

Запоєм слухала вона

Про те що робиться в Еладі…

Але тікати без руна

Медея вирішила: Годі!

Набридли їй Кохіди співи!

Хочу на танці я в Іолку!

Допоки батько гріє сливи

Ясона намовля до толку:

Якщо мене з собою візьмеш –

Руно допоможу украсти…

Я матиму і з того цимес,

А разом буде мир та щастя.

Ясон дав згоду. Тож Медея

Розповіла Еєта план

І про биків, і злого змія,

Як не потрапити в капкан.

Дала дзвіночок і сопілку,

В торбині ще живого зайця,

Якоюсь маззю терла пику,

Казала мати тверді яйця

Аби Ясона зжити з світу,

Не віддавати те руно

Еєт і вся колхідська свита

У колізеї, як в кіно,

Таку кориду учинили:

Вогнем зригаючих биків

На поле дике відпустили –

Ясон із ляку ледь зімлів

Вогонь обпік та не зашкодив

Передні ноги мотузком

Стянув рогатого, стриножив,

Між очі зацідив дрючком.

Із другим – таж сама картина

За роги зачепив він плуг,

На очі кинув їм ряднину

І став ганяти волоцюг.

Переорав биками поле,

Засіяв чим казав Еєт

Зійшли посіви — нове горе –

Залізних воїв очерет

Дістав тоді із торби зайця,

До шиї дзвоник прив’язав

Як та вода біжить крізь пальці

Той заєць їх випереджав

Спочатку бігали, як кози,

За куцохвостим по стерні

В усіх хто бачив бігли сльози

Із воїв тих, із їх дурні

Коли останній з них упав –

Меча тримати був не сила,

Ясон їм голови стинав –

Як той бур’ян коса косила…

Жахнулась свита й цар Колхіди:

Як впорався Іолку син?

Казали так: то чари хижі,

Отой Ясон – Медеї дзвін!

Тим часом інші аргонавти

Чекали тихо ватажка –

Там де одна там друга кварта

Чекати — ноша надважка

Як допили і закурили

Пішли шукати де Ясон,

Курей місцевих подавили,

Під руку трапився й дракон

Такий там хлопці гвалт зчинили:

Орфей всю душу виривав,

Ясон у дудку дув щосили

Дракон їм п’ятами кивав

Раз видалась така нагода

Весь етикет пішов в гівно

Надалі вже без перешкоди

Зняли й поцупили руно.

Додому як пливли пригоди

Вже не такі були страшні

Курили люльки мореходи

Пісні співали не сумні

Сирени слухали їх співи

Тож пропливли між ними повз,

Хоча й були такі красиві

Орфей, як жаба, до них повз

Ясон циклопу в око вцілив

Горілу люльку тютюну

Погоню звісно ж надурили

Аспірта звели у труну

Пройшли і Сцілу, і Харибду,

Вир Посейдонівський Планктам

Арго зазнав страшної кривди,

Та Гера була з ними й там.

У Алкіноя бій не стався,

Бо Алкіной був дипломат –

Ясон з Медеєю побрався,

Дружив із ними справжній фарт

Від берегів Пелопонеса

Несли свій човен на плечах,

Водили Талоса за носа,

Який наводив справжній жах

Медея знов в нагоді стала –

Страшенна сила та любов!

Як Таласа вона приспала,

Вони пустили йому кров

Нарешті, як дійшли додому,

Бог Зевс накликав бурю моря

Та слава богу Апполону –

Не потерпіли вони горя

Ясон, ступив на рідну землю

Хвала (без вийнятку) богам,

Привів Медею у оселю,

І що казати далі вам…

Зевс з Герою у хлам посрався,

Бо Гера втерла тому носа.

З обиди дуже матюкався

Мо матюкається ще досі…

Ясон курив поважно люльку –

Оповідав свої пригоди,

Медея колисала люльку

Роки текли, як течуть води.

Провладні чвари пересічні

Налили бруду на героїв,

Але народна пам’ять вічна

І пам’тає славу воїв.

________________________

Немає на світі більш брехні

Ніж в мореходів та рибалок,

Але, повірте ви мені:

В моїх байках їх зовсім мало.

І раз я маю на те право –

Візьму як автор всі права:

Коротка мить життя у слави

Вінок на цвинтарі й слова.

Слова і слава у віках

Живуть із нами і до нині

У перемогах, у гріхах –

Тернистий довгий її шлях

Хоча давно усе в полині.

Закінчу тим, читачу мій,

Що те руно у нашій скрині

І ця країна – рай із мрій

І СЛАВА тільки в УКРАЇНІ!

3

Автор публікації

Офлайн 4 роки

Petr Klymenko

10
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 11-08-2018