Вертається душа до рідного порога,
Де вогник ще не згас за шторкою в вікні…
Любов – це не ім’я, Любов – це сутність Бога,
Це Його Кров за нас пролита на Хресті!
Сорочку вишивала дівчина легкокрила,
Сіяв натільний хрестик на ній, мов золотий…
Душа, що не страждала, не може буть щаслива –
Лиш серце сокрушенне приймає Дух Святий!